Заспокійливе

Сьогодні ночі не було. Ну тобто вона наче була, але десь коло четвертої я прокинулась від дуже гучного гулу. Наче як шахед, але значно голосніше і ближче. А потім вибух десь близько. Кориця вибивала двері ще до вибуху, потім приєдналися решта собак.

Я наче давно вже не реагую, а тут якось моторошно було чи реально якийсь тваринний страх піднявся від того вибуху. Короче далі я вже не спала.

Вранці зайшла сусідка.

-Якась я чумна. Нічого не розумію, погано якось.

-Та й мені ж теж. Випий каву.

-Та вже пила. А що ти ще робила, щоб якось покращити свій стан?

-Та нічого не робила. Голова болить, що дурна. А ти, що робила?

-А я зʼїла півбанана. Бо я прочитала десь, що в банан виробляє в нас організмі гормон щастя. Чи якось так.

-І що допоміг?- спитала пришелепкувато я.

-Ні. Не допоміг.

-Так а шо ти тоді зробила?

– Доїла другу половину банана, думаю може то доза малувата була для щастя.

-І?

-І ніфіга, сама ж бачиш по мені.